Була тиха, ласкава, красива

Leon Clerk

Читателей на странице:

Була тиха, ласкава, красива,
Жила просто, звичайно, як ми.
Їй волосся серпанки росили,
Притуляли до себе грудьми.

Вона щиро до Бога молилась,
Навстіж серце відрите добру.
Як з любов’ю палала щосили,
Ще натхненніше щастя вдихнув.

Та на світ нам принесла спасіння,
Ясну днину освітлила всім.
Благословлячи, радість спустилась,
Серед ясного неба, як грім.

Ніби в дівчині вчора та ніжність,
Як із пуп’ янка вся розцвіла.
І затьмарила задуми грішні,
З пожадливости розцілува.

На троянду оброшену схожа,
Наче юна прекрасна весна.
Серце виском коханим тривоже
І священно чуття відрізня.

Ніби сонце скотилось з пагірки,
Тінню впало за край ручая.
Як провидиці щастю повірте,
Немовля благодаттю вруча.

Крізь тенета гордливого вітру
До долини осоння дійди.
Сльози каючі прощенням витри,
Як улюблених ти обійми.

До високого штибу любові
Крізь незгоди ти все ж проберись.
Не піддатися слову лихому,
З неприятелями примирись.

А життя ще гендлює струмками
Хоче виторг в калитку скопить.
Почуття розриває ривками,
За сумир’ям хапає скупих.

Від обурень хмаринок насуплих
Затуляє гріх сонця тепло.
Та невдовзі кохання наступить,
Ворожбитство лукаве втекло.