Читателей на странице:
Живи сьогодні, як востаннє,
Хоч може завтра вже не будеш
Так розціловувать вустами
Її розжеврені ті губи.
Неначе свіжу палітурку,
Вдихни притулено на грудях,
Насправді стане трішки дурно,
Рулетки барабан покрутять.
А ти візьми її зухвало,
Не відпускай ні на хвилинку,
Щоб гарно у душі заграло,
До неї серце прихиливши.
Осипати всю пелюстками,
Загамувати підборідок,
Кохатися без перестанку,
Світ неозорий покорити.
З цупкої видерти тканини,
Що не належало нікому,
Взяв здобич голіруч кортиму,
Щоб відпустити міць любов’ю.
Розквітлі пуп’ янки не рвати,
А тільки дотиком запестить,
І відчувати ніч стократно,
Відкрив обійми перехресно.
Багряні щоки остудити,
Завівши в розписи яскині,
Плід надкусити соковитий,
Ще поки сором не остигне.
Відверто проникливо й чуттєво. Леоне, Ви — неперевершений майстер інтимної лірики!
Щиро дякую.