Читателей на странице:
Дозволь, я назву тебе піснею,
І гомоном милим сердець,
Співзвучно ти є українкою,
До сонечка як роззирнесь.
Моя чарівлива, милесечка,
З тобою я хочу іти,
Довірливе Богові сердечко,
Єдина дорога мети.
Твій погляд – як янгола личко,
Що гарне, пресвітле, святе.
Тебе, найпрекраснішу, кличу,
Бо час беззупинно іде.
Всміхнись, моя гречна дівчино,
Найбільшого щастя краса,
Цілунками тіло осиплю,
А душу добром звеселя.
Полеглими травами підеш,
По зорях керуючись десь,
З собою візьмеш запобіжно,
У серце з чарунків впелесь.
Медв’яними пахами літа
Мене захмели в пересіч,
Лиш спробую ніжно любити
В заглиблення ночі та віч.
Як же ніжнесенько, з любов”ю Ви, Леоне, написали “Моя чарівлива, милесечка…” Прекрасні ліричні рядки, які оспівують найсвітліше почуття – кохання!
Красно дякую.
Нежно, тонко, душевно… Каждая строка дышит любовью и лаской.
Леон, бесподобное стихотворение!
Быть любимым и любить – самое заветное желание на нашей планете Земля.
От души желаю, что оно для Вас сбылось, да и для всех нас))
Спасибо. Хорошие пожелания обязательно сбываются. Желаю Всем добра и любви!