Читателей на странице:
Лягає вечір, затихає день,
І тиша опускається на землю,
Не чути гомону буденного, пісень,
За вікнами стає вже напівтемно.
Пташки замовкли, і цвіркун затих,
Серед дерев десь тиша прилягла,
А пахощі злітають поміж них,
Красуня липа пишно розцвіла,
Бешкетник-вітерець уже притих,
Напевно, задрімав серед кущів,
Лише їжак кудись швиденько біг,
Серед трави десь він пошелестів.
А вечір тишу ніжно обіймав,
Чіпляв зірки на стомленому небі,
Він спокій всім уміло дарував,
Який завжди для нас є у потребі.
Як завжди, чудово)
Щиро Дякую
Дуже гарно, ніжно і мило!
Спасибо Леон.
Світланочко,вечірня тиша – прекрасна й чаруюча!
Дякую Валюша. Насправді це казка життя.
Неперевершений вірш.
Так затишно відразу стало на душі.
Дякую, Світланко❤️
Вечірня тиша оксамитово ніжна, лише слід зупинитись на мить…
Дякую за душевний коментар.
Чудесные стихи! Прекрасное прочтение.
Светлана, успехов Вам и всего самого наилучшего.
Благодарю Людмила. Рада, что моя поэзия легла Вам на душу. Заходите, читайте, слушайте!