Читателей на странице:
,
Як закинутий трунок у спогад,
Ніби вчора побаченням марив.
А дорога до щастя задовга,
Перелітні там скупчились хмари.
Обійми мене сонячним небом,
Але потім не архівувати,
Попідшивані в папках у скрепках
Наші плани, досягнення, вади.
Вітер свище, як з переддощів’я,
Він грозу перелюбну накличе.
Ти шануйся і вкриєшся щільно,
У плече заховаєш обличчя.
Та не плач за коханням предивним,
Що сьогодні ласкаво пригорне.
Вітрогін як ущухне й притихне,
То згадаєш мою непокору.
Душу, серце і почуття закоханого чоловіка Ви, Леоне, вклали в ці надто чуттєві поетичні рядки! Дорога до щастя інколи буває надто довгою, але головне, не зупинятися, а впевнено йти до бажаного і жаданого!
Дякую.