Читателей на странице:
Нам жити потрібно і “до”, і “після”,
Щоб весело було в душах, як пісня.
У твоїх віршах метафори й рими,
Від них якусь насолоду отримав.
А хочеться щастя часом для тіла,
Та так аби листям затріпотіло
І кидало млосно з утоми й вітру,
А сльози сріблясті нежданно витри.
Як” до” в тебе мрії хтиво німіли,
Так “після” зігріють мої обійми.
Зірками і ласкою пишеш долю,
А де її взяти, жінці, любові?
Щоб з білої хмари їй відірвати,
На крилах принести і покохати.
Ніколи на “потім” не полишити,
Бо тільки належить разом так жити.
А де її взяти, жінці, любові?
Щоб з білої хмари їй відірвати,
На крилах принести і покохати.
Як чарівно, Леоне, справді чарівно! Кохайте і будьте коханим!
Навзаєм.