В мені кричала совість стоголосо

Валентина Пошкурлат

Читателей на странице:


Летіли дні, як стріли, без упину.
Мене несла нестримна течія.
Я не ховалась ні за чиї спини –
була б тоді я вже не я… Не я!
В мені кричала совість стоголосо.
І вперто правді торувала шлях…
Обірвана…
Знесилена…

І боса…
І кам’яніла у моїх очах.

© Валентина Пошкурлат


5 3 votes
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest

6 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments
Алексей Петруня
Премиум-автор
16.06.2020 10:56 дп

Ось як Вас зачепила ця тема, Валентино! Це дуже гарно, це дуже вірно.

Leon Clerk
Премиум-автор
16.06.2020 3:09 пп

Вагомі заклики нашого сумління, совісті задіюють у житті людини її красу душі, велич гідності, шану і повагу до кожного. Це найцінніші людські ознаки. Ви, пані Валентино, багата цими дарами. Ділитеся з нами, несете добро, просвічуєте, тим наповнені, і хочете донести до всіх ті важливі поняття.

Людмила Рубина
Премиум-автор
03.07.2020 3:06 пп

Великолепно! Мудро, эмоционально, искренне! Очень понравилось!
Валентина, всех благ Вам и неиссякаемого творческого вдохновения.