Любов безмежна

Светлана Камишна-Терещенко

Читателей на странице:

Зустрілись дві душі на Небесах.
Колись вони кохалися напевно.
Та роз’єднав обох життєвий шлях,
В стосунках стало холодно і темно.
Як то буває – все змогли забуть,
Щоб серцю не приносить болю.
Не смів ніхто в ті душі зазирнуть,
І почуттям тим не давали волю.
Спливає швидко той життєвий час.
Вони покинули цей світ одного разу.
Лише Господь всіх зверху чує нас,
Він знав, що їх серця ще були разом.
І ставши хмарами, на небі, на однім,
Вони блукали, наче серед моря.
То був для всіх Небесних спільний дім,
Там не було страждань, а значить, горя.
Так сталося, хмаринки ті зійшлись.
Впізнали тих, кого вони любили.
І обійнявшись, щось торкнулось їх,
Вони згадали, що колись згубили.
І пролились в обіймах тих дощем,
Були то їх невиплакані сльози.
І землю поливали ще і ще,
А з ранку на троянди впали роси.
Розквітли пишним цвітом задля тих,
Хто на землі коханням вміє жити.
Троянди ті цвітуть не для утіх,
А щоб уміли щастям дорожити..
Любов безмежна, смерті в ній нема.
Вона долає Всесвіту кордони,
І навіть хай вона була німа,
У Вічності не згине, не потоне.