Конкурс Секреты Душевного Лета
Читателей на странице:
Наталка Яковлева
Вона, мов пролісок, чекає сонця,
Вона і сильна, і тендітна водночас.
Вона чекає теплоти в віконцях ,
Людських сердець, без фальші, без прикас.
В житті вона літає, мов на крилах.
І так втомилась всюди, все сама.
Вона, мов птаха – фенікс відродилась.
Вона себе у творчості знайшла.
В її думках безмежна доброта,
Яку вона розтратить не посміла.
Бо не було для кого – пустота!
Вона ж так змін бажала, так хотіла!
Її потіха – це маленький цвіт.
Для кого вона – мама, захисниця.
Для неї є він найцінніший зміст.
Він каже їй : ” Матусю, посміхнися!”
І відступають біди, і жалі,
І кожен день стає хоч трішки іншим.
Маленький мандрівник, всміхається тобі
І відступає все, що значить: “Гірше!”
© Наталка Яковлева
© Конкурс Секреты Душевного Лета