Читателей на странице:
Зустрінь мене, як світанкове сонце,
Долонею закрий мої вуста.
Біжиш куди в самісінькій сорочці,
По лузі за собою шлях верстав.
Твоє щасливе личко усміхалось,
Малятком ніби ручки простягає.
Шалений вітром нісся ген десь галас,
А ти приваблива і дуже гарна.
Зірви ту непостійність через вирву,
А квітки на ущеллі не зірви.
Нехай росте собі на радість вітру,
У повний місяць, ніччю на зорі.
Надзвичайно лірично, ніжно і з великою любов”ю!
Щиро дякую.