Читателей на странице:
Дощі, дощі і знов дощі,
Прощаючись, Весна вже плаче.
Мокнуть дерева і кущі,
Всі засмутилися неначе.
Здається, досить вже тих сліз,
Бо в них природа потопає,
Гілки зволожених беріз
Із сумом вітер заплітає.
І цокотить по вікнах дощ,
Він смутком хмар несе негоду,
Біжать потоки серед площ,
В повітрі мокра прохолода.
Дощі, дощі, вже геть ідіть,
Той сум насправді набридає,
І сонячна жадана мить
Нехай нас в літо проводжає.
Здається, досить вже тих сліз,
Бо в них природа потопає,
Гілки зволожених беріз
Із сумом вітер заплітає.
Згодна, Світланочко, з тобою, нам уже досить сліз дощу. Ми вже хочемо тепла і сонечка. Сподіваймося, що червень нас таки порадує!
Щиро дякую, Валічка. Чекатимемо тепла.