Тиша

Зоя Мищук

Читателей на странице:

Оксамит нічки темної. Тиша довкола.
Місяць-човник з-за хмар виринає
Зіронька де-не-де блимає оком.
В темну воду холодну верба зазирає.

Тиша довкола, стихла зелена діброва.
Пісню дзвінку соловей не співає.
А під вікном моїм чарівна матіола
Пахощі свої казкові вночі розкриває.

Тиша довкола, як перед грозою.
Здійнявсь і закружляв лихий вітерець.
Листячком тріпоче, грається лозою.
Мабуть, скоро настане для тиші кінець.

Та поки що панує королева-тиша.
І довкола пітьма, хоч виколи око,
Не зрозуміла тривога якась у душі-
Смуток, холодно і одиноко…

Вслухається душа у загадкову тишу!
Вона для неї говорить, не мовчить.
Народжуються саме тут чудові вірші.
І забувається все в цю чудову мить!