Читателей на странице:
Вона літала у снах –
в голубих небесах.
Місяць-човен
на хвилях катав.
Діставала зірки –
пряла диво-казки –
Все для нього,
а він і не знав.
Вона марила ним
і жила лиш одним.
Мрію-лелю
плекала сама.
Протоптала стежки
до тієї ріки,
Де кохання
Зустріла одна.
Дуже гарно, Валентино, дуже красиво та поетично.
Дякую, Олексію, за приємний коментар!