Не плач, вербиченько зелена

Валентина Пошкурлат

Читателей на странице:

Моя вербиченько зелена,
Чому сльозу пустила ти?
Чи від людей ти так далеко
І хрест тобі тяжкий нести?
Сльоза твоя така нестримна
По вітах схилених біжить.
Його, єдиного, чекала –
Сьогодні ти не хочеш жить.
Тебе, вербиченько, він зрадив,
В обійми іншої пішов.
Дід-вітрюган пораду радив,
Потрібних слів лантух знайшов.
Не плач, вербиченько зелена,
Як тільки блисне в небі зірка,
Розсипле темінь чарівниця –
Загра мелодію сопілка,
Умийсь вечірньою росою,
Іди до ближньої криниці.
Тебе чекає легінь ставний.
Твоєю марить він красою.
Давно кохає ніжно, щиро –
Навіки буде він з тобою.