Читателей на странице:
Як сходять на небі зірки вечорові,
Ясні і миленькі у твоїх очах,
Так лебеді білі у плавнях любові
З тієї забави на радість кричать.
У подувах свіжих повітря і тіла
Ти дуже є ніжна, прекрасна, в’юрка.
Блаженно до щастя на крилах летіла,
Від стінок подразно на опік торка.
Крізь полум’ я ночі проходила мокра,
А тіні морочать, сліди цілували.
Від світла на осліп спекотно не сохла.
Спізніла мов осінь, а сонця нема.
Шептала у тиші аж вуха заклало,
А потім напишеш досліджений вірш.
Світанком, як небо з прання полиняло,
Крильми ледь зачепиш, кохання повіж.
Туман розтікався по голому тілу,
Ще більше прекрасна жіноча краса.
Від музики серця душа забриніла,
Блакитні озера лили небеса.
Сховаюся вранці у крапельці жвавій,
Щоб потім прокрастись на миле лице.
Як будеш вмиватись, добра побажаю,
Здоров’я багато, кохання іще.
Іскритися будуть від щастя повіки
І, соромно втрутивсь, від сміху не вмри.
Імлисто розкрию, марою привидись,
Любові на крилах злети догори.
Кохання, дивовижне почуття!
Там безліч відчуттів і тих відтінків.
До болі, до самозабуття,
До ніжності тонкої від пір’їнки.
Чудовий вірш, тому емоції пишуть поетичні враження, Леоне.
Дякую.
Кохання – це стан душі людини, це такої сили потрясіння, захоплення, екстаз, це робота серця та емоцій.У Вас, Леоне, кохання таке щире, відверте, ніжне і сонячне. Нехай воно буде вічним!
Дякую.