Читателей на странице:
Я так сумую за тобою, мамо.
З тобою я поговорити хочу.
Все поспішала я, ми розмовляли мало.
І камінь в мене на душі,
Від нього прокидаюсь серед ночі…
Тепер ти тільки у ві сні приходиш.
І ніжно так всміхаєшся мені.
Більше мовчиш, поговорити ти не хочеш.
І моє серце розривається ві сні…
Я обійняти хочу тебе міцно
І голову схилити на плече.
І довго так сидіти, як в дитинстві.
І розмовляти, розмовляти нам про все…
Неправду кажуть, що час лікує.
Не заживає в серці рана, все кровить…
Минають зими, весни,
Співає соловей, кує зозуля…
А рана у душі все ж так болить.
Великі слова подяки матері. Зворушливо, глибоко, любляче.
Дякую Вам, Леон!
Нехай тихий спомин зігріває вам душу,Зоїчка…
Дякую Вам, Галинко!
Так, Зоя, дуже сильний вірш! Мені ця біль знайома.
Дякую Вам, Олексію! Насправді,. біль з роками нікуди не зникає.Іноді трохи притупляється…
Зоїчко, мама з Вами, вона Вас чує, вона все розуміє, а головне – мама все прощає! Не докоряйте собі, важливо, що мама – у Вашому серці, а це найважливіше!
Дякую Вам, Валюшо, за втішне слово!