Читателей на странице:
Перелічую твої звабливості
У жіночій звичайній красі.
Через ночі мене спокуси,
Ти любов’ю сховалась в цнотливості.
Аби стачило тільки мужності,
І охоти, й уміння, і сил.
Я би яблуко знов надкусив,
Щоби більше одним не мучитись.
Скільки тої чесноти і хіті,
Спокуситися можна щодня.
Якщо навіть і є заміжня.
Лиш кохані серця непохитні.
Відчувати кохання на дотик,
Спокушати можливо на смак.
А солодке з’їси до нудоти,
Натщесерце якщо покохав.
Тільки разом коли біля вогнища
Наші спомини перегорять,
Отоді цінувати життя
Навчимося з любові.
Леоне, після прочитання Вашого вірша мені чомусь згадалися слова Володимира Винниченка “Кохання – це зойк крові, це бездумний, непереможний голод тіла, це наказ вічності, яка не допускає опору собі…”
Тільки разом коли біля вогнища
Наші спомини перегорять,
Отоді цінувати життя
Навчимося з любові.
Філософія души – це дуже складна, але дуже важлива річ. Не кожному вона дається, не кожному вона потрібна! Цінуйте це почуття.