Мадонна земна

Валентина Пошкурлат

Читателей на странице:

У незбагненному світі, в хаотичному леті мрій
Розкривається неба завіса – випливає хмарина.
Усміхаючись сонцю, жінка ступає по ній.
О велична! Рафаеля сікстинська мадонна!
Чи мадонна ді Фоліно вона?
Ні, до небес піднялась найсвятіша жінка.
Звичайна, буденна, земна.
Хоч сьогодні для неї й не звучать серенади,
На турнірах не сходяться рицарі –
Все одно у ній є і скарби, і принади,
І блакить у очах ще не вицвіла.
Так радіє життю і волошкам у полі,
Чорнобривцям і мальвам, що цвітуть під вікном.
І, звичайно ж, вона просить щастя у долі,
Що пробігла повз неї дивно-мрійливим сном.
О святая з святих, премадонно велична!
Як настане в Урбіно весна,
І воскресне із мертвих Рафаель віковічний,
Він напише картину «Мадонна земна».