Мої спогади

Наташа Павлова

Читателей на странице:


Мої спогади.

На душі так сумно, на душі так тяжко.
І погода плаче проливным дощем.
Мені пригадалось, далеке дитинство,
Мама на порозі, а на серці щем.

Я простоволоса, босоніж по лузі,
В спогадах блукаю, на краю села.
Ты ж моя матуся, ангел охоронець,
Впевнено за руку по життю вела.

Ты ж мене навчила прати, вишивати,
Готувать обіди, хліб святий пекти.
Ты ж мене навчила, правду всім казати.
І родинне слово по життю нести.

А тепер ты, люба , з неба шлеш привіти.
Сонечком грайливим, проливным дощем.
Я все пам’ятаю, повік не забути,
Дощь, я вся промокла, а на серці щем…
.

© Наташа Павлова


0 0 votes
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest

4 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments
Leon Clerk
Премиум-автор
09.05.2020 10:18 дп

Гарний спогад, теплий і люблячий. Мама є найдорожча у світі.

Валентина Пошкурлат
Премиум-автор
09.05.2020 3:24 пп

Спогади зі щемом на серці й водночас найсвітліші, бо вони про найріднішу на світі людину – маму. Ваші спогади, Наталочко, теплі, щирі й душевні. Дуже гарні поетичні рядки!