Мої спогади

Наташа Павлова

Читателей на странице:

Мої спогади.

На душі так сумно, на душі так тяжко.
І погода плаче проливным дощем.
Мені пригадалось, далеке дитинство,
Мама на порозі, а на серці щем.

Я простоволоса, босоніж по лузі,
В спогадах блукаю, на краю села.
Ты ж моя матуся, ангел охоронець,
Впевнено за руку по життю вела.

Ты ж мене навчила прати, вишивати,
Готувать обіди, хліб святий пекти.
Ты ж мене навчила, правду всім казати.
І родинне слово по життю нести.

А тепер ты, люба , з неба шлеш привіти.
Сонечком грайливим, проливным дощем.
Я все пам’ятаю, повік не забути,
Дощь, я вся промокла, а на серці щем…
.