Читателей на странице:
Мої спогади.
На душі так сумно, на душі так тяжко.
І погода плаче проливным дощем.
Мені пригадалось, далеке дитинство,
Мама на порозі, а на серці щем.
Я простоволоса, босоніж по лузі,
В спогадах блукаю, на краю села.
Ты ж моя матуся, ангел охоронець,
Впевнено за руку по життю вела.
Ты ж мене навчила прати, вишивати,
Готувать обіди, хліб святий пекти.
Ты ж мене навчила, правду всім казати.
І родинне слово по життю нести.
А тепер ты, люба , з неба шлеш привіти.
Сонечком грайливим, проливным дощем.
Я все пам’ятаю, повік не забути,
Дощь, я вся промокла, а на серці щем…
.
Гарний спогад, теплий і люблячий. Мама є найдорожча у світі.
Щиро дякую!!!
Так, це правда….
Шкода, ща життя батьків обривається…..і ми стаємо сиротами… Потім підем ми у небо…. Таке життя…
Спогади зі щемом на серці й водночас найсвітліші, бо вони про найріднішу на світі людину – маму. Ваші спогади, Наталочко, теплі, щирі й душевні. Дуже гарні поетичні рядки!
Щиро дякую…
Мені приємні ваші коментарі…
🌹🌹🌹