Читателей на странице:
Шарпає гілка за небо –
Їй би дістатись хмарин.
У високості гульнемо
Випити ультрамарин.
Губи закриті на засув,
Серце тріпоче з ніг степ.
Боже, яка ти прекрасна!
Тут не спроможний митець.
Візьме хто відповідальність
Скоїти жаско теракт?
Мікрорайони за дальні
Як камікадзе потрап.
Люди у чорному з матриць,
Напис хизується “ікс”.
Їй винувато позаздрять,
Дах головою розніс.
Личить феномен індиго
Тій божевільній красі.
Музика плавиться дика,
Струнні, ударні, баси.
У поцілунках солодких
Ніжиться сонце вночі.
Переживи це сьогодні,
Вітром за хмари помчи.
Хай розіллються у зливі
Звідані нам почуття.
Як же ти страшно красива,
Дайте митцеві різця.
Краса рятує світ, а інколи і губить… Краса Вашої героїні підштовхує до необдуманих вчинків. А це небезпечно. Різець у руках митця може створити шедевр, а може…
Так, краса небезпечна, тому, можливо, любов рятує світ. Дякую за відгук.
Згодна, Леоне, тільки ЛЮБОВ у всіх її проявах здатна врятувати світ й усіх нас.
Які несподівані барви та метафори! Гарно.
Дякую.
Незвичні та дуже цікаві образи. Оригінально, виразно і щиро. Дякую! Творчих успіхів Вам.
Дякую навзаєм.