Читателей на странице:
В зоряну ніч лечу,
Наче з трампліна у вічність,
Мрії позолочу,
Їхню відчуюю магічність.
Темряви ночі шовк
Зоряним сріблом шитий,
Світ навкруги замовк,
Млою все оповито.
Муза присіла знов,
Будить і спати не хоче,
Тільки — бо я зберусь,
Знову мене лоскоче,
Каже: не спи, дивись,
Слухай цю дивну тишу.
Знову злетить кудись,
Каже: тебе не лишу,
Ну ж бо, пиши вірші:
Зоряна ніч ворожить!
І не дає заснуть,
Душу мою тривожить.
Тут не покеруєш собою, якщо приходить Муза, дає натхнення, а впокорення тій стихії може дивовижно змінити кардинально світ через нас. Захопливо, читаєш і поринаєш у ту магічну безмежність, якусь казку напівсну. Чудове враження!
Дякую Леоне. Знаю, що відчували це звичайно самі й не раз. Приємно, що є люди, які чудово розуміють твої почуття.
Світланочко, твоя нічна МУЗА – прекрасна, вона володіє особливою магією і чуттєвістю й передає ці риси тобі, тому й виходять з-під твого пера такі прекрасні вірші!
На одинці з собою відкривається світ,
Відчуттів там багато вони шлють нам привіт. Відкривають нам простір, і весь Всесвіт для нас. Там наш розум і досвід, ще дарований час.
Дякую люба!!! Хай щастить!
Нічна поезія! Такий гарний вірш. Дякую, пані Світланко.
Дякую, що завітали і на доброму слові дякую.