Читателей на странице:
Зависло сонце у зеніті,
Кидає в млость з огудинь біль,
Як далі безпорадно жити,
Її з уяви плоті втіль.
Синдромом Ненсі зображати
Предвічна ностальгія зве.
Прекрасна зоряність вчорашня
Сьогодні проростає в зел.
Упавши із небес на землю,
Як падший ангел догориш,
А гріх любов’ю вщерть згамселю,
Кохати просто хочу лиш.
Суди мене жорстоко може,
Бо йти не гідний я у рай.
Мене страждання віч тривожить,
Твій стан майстерний спозирав.
Той витвір щирої природи,
Обличчя досвітку зорі.
Глибокі небокраї гротні,
Душею сліз заговори.
Кохай, кохай безперестанку.
З коханням в серці ти живи.
І подаруй його ЄДИНІЙ.
Страждання й біль свій розітри.