Читателей на странице:

Чарівне моє місто, як тебе я люблю!
А весною ти юне і дивне.
За тебе моє рідне я Бога молю!
Золоте моє, золото-срібне.
Потапаєш у зелені серед краси,
Що Господь дарував нам на благість.
Ти історію древню у собі неси.
Всім охочим даруючи радість.

Розсипай по парканам тюльпановий рай,
І алею японської вишні.
Тож охочих побачити, щиро вітай,
Такий юний, насправді колишній.

Все сплелося в єдине: сучасне й старе,
І заграло веселкою місто.
Ти величне в історії, хоч і мале.
Тут сторіччям пишається вишня.

Черепашки у Стрижні притулок знайшли,
І до сонця підставили спинки,
Тут здається раніше вони не жили.
Пречудові місцеві картинки!

Хай Десна нас чарує і завжди тече,
Наповляючись водами спОвна,
Твоя слава Чернігів уже не втече,
Бо історія в тебе змістовна.
Світланочко, з якою любов’ю до рідного Чернігова, такого древнього й водночас молодого, ти написала ці поетичні рядки! Чернігів дійсно прекрасний в усі пори року, а весною – він особливий! Останнім часом він модернізувався й осучаснився. Тобі пощастило жити в такому красивому й затишному місті. Чудова присвята місту!
Дякую, дорогенька! Я насправді щаслива жити в такому чарівному місті, як Чернігів. Маю надію ми тут з тобою зустрінемося ще.
Обов”язково, Світланочко, зустрінемося в чарівному Чернігові!