Читателей на странице:
Рясно падає дощик весною,
Свіжий подих легенький, як вітер.
Ватажком поза хмари війною
В темну ніч я тебе був навідав.
Там ми будемо зорі стрічати,
Не чекаючи сонячних ранків,
Бо самі, наче світлі свічада,
Погодинно будем довіряти.
Засумую так хутко невдовзі,
Почуттів як накриє лавина.
Продірявлених сумом на сонці,
Що так прагнуть весь світ полюбити.
Розумію тебе дуже добре,
Я збагнув вже у чому причина.
Часто мучать як душу докори,
Кому серце своє доручити.
…Тож бо сумніви, вічні докори,
Кому серце своє поручити.
То не слід розбирати ці гори,
Вмійте просто, відверто любити!..
Дякую Леоне. Чудовий вірш!
Приєднуюся до до співзвучної римовки. Дякую за гарне доповнення.
Як завжди, дуже влучно, гарно і яскраво
Дякую.