Читателей на странице:
Поклич у далеч за собою
Між пасма гір і розквіт піль.
Ти обійми з небес любов’ю,
Затамувати тугу й біль.
І зацілуй промінням сонця,
У краплі дощовій лизни.
Коханою себе дозволиш
Назвати в образі краси.
На хмарах полетіти білих
За обрій невідомих див.
І пестити тремтливе тіло,
Яке з осоння полюбив.
На вітрі, в щебетах, розмаї —
Тебе шукаю звідусіль.
Понад життя своє кохаю,
Ті почуття прекрасні втіль.
Візьми за руку ніжно й тепло,
Одну ніде не відпусти.
Старайся прихилити небо
У чарах юної весни.
Дуже гарний вірш! Натхнення та щастя!
Дякую навзаєм.
Ніжно, гарно, по-справжньому — як у житті!
Щиро дякую.