Читателей на странице:
Горить свіча — сльозинки воску капають,
Малюють тіні фрески на стіні
І візерунки-арабески дряпають –
Гасить її не хочеться мені.
Гіади вийдуть, заслонивши зорі,
І зацілують гаряче Тельця.
Якісь чудні, їй-Богу, непрозорі –
Ні ліку їм немає, ні кінця…
Горить свіча — сльозинки ронить тихо.
Як гіацинти, полум’я тремтить –
Жене біду і геть відводить лихо,
І будить щастя, що десь мирно спить.