Подарунок до 8 Березня

Светлана Камишна-Терещенко

Читателей на странице:

Зима все не хотіла віддавати своїх прав весні, природа сперечалася із собою… Але в березні вже дуже хотілося тепла й сонечка.
Ранок. Чоловік зварив собі каву і, зробивши перший ковток, дивлячись у вікно, голосно запитав:
— Кохана, ти які сьогодні маєш плани?
Із сусідньої кімнати, де ще в ліжку ніжилася жінка, пролунала відповідь:
— Я ще трішечки полежу, затим планую попрацювати зі своїм тілом у фітнес-залі. Сьогодні маю час і хочу себе чимось потішити. Потім пробіжусь по магазинах, можливо, щось собі подарую.
— А що, вже скоро Восьме березня?
— Так, любий! І я зроблю собі від тебе подарунки!
— Чудово! Ти звільняєш мене від цього не дуже цікавого заняття.
Влада радісно відповіла, що вибирати подарунки — її улюблена справа. «От і добре!» — промовив Максим і запропонував скористатися його платіжною карткою.
Після розмови він швиденько вдягнувся, зібрав необхідні речі, поцілував кохану і вибіг з під’їзду. «Ну й погода! — подумав мимохідь, — ще й машина зламалася невчасно». Далі в голові вже крутилися робочі плани на день. Усе треба встигнути до приїзду партнерів, з якими мали укласти договір про співпрацю: підготувати папери, замовити обід і врахувати ще ряд моментів.
Коли чоловік добіг до підземки, його погляд зупинився на старенькій жінці. Вона стояла, закутана в якісь ганчірки, ховаючись від холоду, а з-під її лахміття виглядала котяча мордочка. Притулившись одна до одної, бабуся з тваринкою вдивлялися в обличчя людей, які кудись поспішали. Бабусині очі були сумні й стомлені. Люди байдуже минали стареньку. Якась жінка все-таки підійшла, про щось поцікавилася, похитала головою і рушила далі.
Максим пробіг, минаючи бабусю, але щось його все-таки зупинило, і він повернувся, дістав з кишені гроші, простягнув небозі:
— Візьміть будь ласка, вони вам згодяться.
Жінка сумно відповіла:
— Дякую, добра людино, але мені це не потрібно, я б хотіла, щоб ви взяли до себе мого котика, він дуже добрий і охайний. Мені шкода його, бо загине…
Жінка замовчала, сумно опустивши голову, дивлячись на тваринку як на своє дитя, а з очей скотилася сльоза.
— То чому ж ви віддаєте свого улюбленця, коли так піклуєтеся про нього?
— Я вже, синку, буду вмирати, і мені шкода, що він пропаде без мене, я маю знати, що він у надійних руках.
 Максима вразило, що бабуся турбується не про власне життя, а про життя улюбленця… На мить він засумнівався. Помітивши це, старенька тихо промовила: «Тих, хто бере бідолашних, — чи то дитина, чи тварина — завжди в житті чекає винагорода, повірте мені, я багато прожила і точно знаю. Візьміть мого котика, він принесе радість у ваш дім. Я бачу, ви добра людина і зможете подбати про нього».
А сіра синьоока мордочка сиділа, тихо притиснувшись до хазяйки, й дивилася на Максима із сумом в очах, наче розуміла, що відбувається. Молодий чоловік мав бажання допомогти бабусі, але це було неможливо, коли в нього стільки клопотів. Проте щось йому підказувало: «Візьми, візьми, не пошкодуєш!» Довго вагатися не було часу, рішення мало бути миттєвим. Кивнувши головою, Максим сказав: «Добре! Давайте вашу кицьку і не переживайте, ми подбаємо про неї, а гроші все-таки візьміть, вони вам знадобляться». Старенька відмовилася від грошей, старанно загорнула котика в хустинку, поцілувала в носик і віддала чоловіку зі словами: «Дякую, ви мене дуже вшанували, тому маю сказати, що на вас дуже скоро чекатиме радісна звістка. А я тепер можу спокійно покинути цей світ. Це єдина жива істота, яка була в мене на цій землі». Можливо, Максим розпитав би жінку про її долю, однак часу вже не вистачало, щоб бути вчасно на роботі. Побажавши бабусі довгого життя, швидко побіг з кошеням на руках і з думками про те, що він з ним робитиме.
Сам дивувався, як наважився на таке. Здавалося, всупереч усьому він це зробив. Максим ще не знав, як відреагує на котика Влада, та вже уявляв, як він їй представить незнайомця.
На роботі попросив секретарку, щоб тимчасово подбала про котика. Вона здивовано подивилася на шефа, не розуміючи, навіщо йому це «придбання», однак забрала тваринку.
День минув напружено, але вдало. Максим був задоволений. Усе вирішувалося напрочуд легко. Протягом дня він зателефонував дружині й повідомив, що має для неї подарунок.
Прийшовши додому, Максим швиденько пішов до ванної кімнати й, зачинившись, вирішив помити котика, щоб подарунок мав презентабельний вигляд. Дружина здивувалася поведінці чоловіка, але зрозуміла, що він там готує для неї сюрприз. Влада спитала перед зачиненими дверима ванної кімнати:
— Любий, ти мене лякаєш! Що то за подарунок, якщо треба митися? Чи ти вирішив подарувати мені себе й придбав для того нову сексуальну білизну?
— Холодно, люба! Я змерз. Чекай на сюрприз!
Влада й гадки не мала, що то має бути. Але відчувала, що Максим здивує. Коли нарешті двері відчинилися, вона побачила в руках чоловіка сіре пухнасте синьооке створіння.
— Оце так подарунок!!! Де це ти придбав такого котика? Справді несподівано. Ніколи б не подумала, що ти наважишся на це!
— Тобі до вподоби?
— Напевно. Я навіть розгубилася. Він чудовий. Ти його купав?
 Питань було багато, але жінка зрозуміла, що чоловіку не вистачає третього в родині, щоб дбати про когось, крім самих себе. Вони прожили разом уже не один рік, однак дітей у подружжя не було. Начебто і не переймалися цим питанням, бо в сучасному світі молоді родини не дуже поспішають мати дітей, але підсвідомо Влада з Максимом думали на цю тему.
 «Тепер буде про кого піклуватися», — вирішила Влада.
Чоловік розповів їй ту дивну історію з бабусею. І вони це не сприйняли як знак.
Котик одразу відчув, що його зустріли залюбки, був слухняним і ненадокучливим. Декілька днів сумував, але потім почав звикати до своїх нових господарів.
Минуло небагато часу, як цей пухнастик став виявляти свою вдячність і любов новій родині. Він чекав їх з роботи, а потім залазив на шию, обіймаючи обома лапами, мурчав, лизав руки, дякуючи, як тільки міг це зробити кіт.
Котика любили й піклувалися про нього. Пухнастик дарував радість, знімав щоденну втому, розважав своїми жартами і був справжнім лікарем душі. А останнiм часом він почав лягати на Владин живіт і ніжно лапками немовби робив масаж. Це відбувалося за першої можливості потрапити на улюблене місце. Незабаром Влада, прийшовши додому, повідомила чоловіку, що вони чекають дитину. Лише тоді подружжя зрозуміло, що кіт про це знав раніше за них. Це була найщасливіша мить їхнього життя, бо вони вже втрачали надію на диво.
Тоді Максим згадав пророчі слова бабусі, що цей кіт принесе радість і щастя в дім. Добро повертається ще більшим добром для тих, хто не минає бідних, знедолених, старих.