Вікторія Матющенко. Сила жінки

Конкурс "Всемирный день поэзии"

Читателей на странице:

Божий задум і Боже творіння 
Із ребра, щоб до серця горнуть. 
Буть слабкою – те дивне уміння, 
Про яке вже й забула, мабуть. 
 
Кожен крок, кожна думка і погляд,
Кожен подих у жінки святий,
Бо вона – це світанок і доля, 
Візерунок із марень і мрій. 
 
І  не треба їй слави і волі, 
Лиш здорова й щаслива сім’я.
Все тамує: і втому, і болі, 
Поцілує й обійме вона. 
 
Їй так хочеться іноді свята, 
Бо буденність скувала крило. 
Навіть примхи свої показати, 
Щоб для неї усе розцвіло. 
 
Так  упевнено всюди крокує,
Досягає найвищих висот. 
Сила слабкості жінці пасує, 
Найдорожча вона із чеснот.

© Вікторія Матющенко