Читателей на странице:
Не болить, не пече і не гріє –
Світ на паузі!
Засихають надії і мрії
Зразу в зав’язі!
Не горить, не бентежить, не світить
І не ріже ніж.
Відкривала ти душу світу
За щербатий гріш.
Не цвіте, не співає срібно –
Поіржавіло…
І тремтить твоє серце дрібно –
Геть здичавіло!
Не шукай, не топчи даремно
Пустоцвіт і мох.
Проростає у душу щемно
Лиш чортополох!
Не болить, не пече і не гріє…
Не горить, не бентежить, не світить…
Не цвіте, не співає срібно…
І на кого тепер подібна?
Хто у душу твою гостро мітить,
Відтинаючи крила надії?
А я очі закрию тихо…
Та не до сну…
Не впускатиму в серце лихо…
Лише весну…
А мені б хоч на мить відчути
твої слова…
Тимчасово цей холод лютий…
Бо я жива…
Мені дуже сподобався Ваш вірш! Дякую!
Дякую за таке оптимістичне продовження! 🙂
Защемить насолодою серце,
Та й зігріє долонька людська.
Хай проходить час болю та перцю,
Та й вертає у душу блага.
Дякую, Оксаночка, за справжню поезію!
Щиро вдячна за Ваш коментар, Наталіє. 🌹
Оксаночко, дуже гарний вірш, але і дуже сумний… Щастя вам, дорогенька, і нехай у вас все буде добре!!!
Дякую, Галинко. То все для балансу, щоб урівноважити, часом, надмірно веселу натуру. 😀