Завірюха заблукала

Наташа Павлова

Читателей на странице:


Завірюха заблукала у садку.
Обіймає яблуні і груші.
І вода замерзла у ставку.
Замерзають в нелюбові душі.

Дуже гарно, усе біле – біле.
Снігом замітає листя облетіле.
І стоять оголені дерева.
Як жінки, які тобі не треба.

Січень, молодець, мороз приніс.
Засипає все, сади і ліс.
Він художник, хай мене почує.
Щастя на вікні хай намалює.

Принесу з колодязя води.
Пригадаю всі святкові дії. …
Заварю узвар а може кави.
І згадаю весняні дубрави.

Завірюха стихне по всяк час.
Приходіть у гості ви до нас.
Пригощу, що маю на столі.
І вина налью вам в кришталі. …

© Наташа Павлова


0 0 votes
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest

5 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments
Владимир Мехонцев
Премиум-автор
29.01.2020 11:08 дп

Красивое стихотворение, Наташа! Глубокое. Особенно зацепила строка “Замерзають в нелюбові душі”. Захотелось ответить:
Минуют вьюги и метели,
и нелюбви наперекор
пусть вновь весна тебе расстелет
на счастье ландышей ковер!

Успехов во всем!

Маргарита
Премиум-автор
30.01.2020 7:21 дп

Трохи ніжності,трохи суму,так по- жіночому. Дякую, Наташо, сподобалося