Читателей на странице:
Завірюха заблукала у садку.
Обіймає яблуні і груші.
І вода замерзла у ставку.
Замерзають в нелюбові душі.
Дуже гарно, усе біле – біле.
Снігом замітає листя облетіле.
І стоять оголені дерева.
Як жінки, які тобі не треба.
Січень, молодець, мороз приніс.
Засипає все, сади і ліс.
Він художник, хай мене почує.
Щастя на вікні хай намалює.
Принесу з колодязя води.
Пригадаю всі святкові дії. …
Заварю узвар а може кави.
І згадаю весняні дубрави.
Завірюха стихне по всяк час.
Приходіть у гості ви до нас.
Пригощу, що маю на столі.
І вина налью вам в кришталі. …
Красивое стихотворение, Наташа! Глубокое. Особенно зацепила строка “Замерзають в нелюбові душі”. Захотелось ответить:
Минуют вьюги и метели,
и нелюбви наперекор
пусть вновь весна тебе расстелет
на счастье ландышей ковер!
Успехов во всем!
Огромное благодарю….
Мне очень приятен ваш комментарий. И очень понравилось ваше четверостишие. ???
Трохи ніжності,трохи суму,так по- жіночому. Дякую, Наташо, сподобалося
Дякую, дуже приємно…. ???
Дякую, дуже приємно…. ???