Читателей на странице:
Хай кажуть: встигли вони мало.
Пішли на фронт за батьком син.
Так рано їх в житті не стало.
Не буде їх вистав, картин.
Напишуть не вони їх книги.
Заб’ють голи на світових полях
І, дочекавшись все ж відлиги,
Відправляться у довгій шлях.
Вони залишилися молодими.
Посивіти війна їм не дала.
Пройшов їх іспит у вогні і димі.
Росте із них смарагдова трава.
Але мені сьогодні ясно стало,
І це тепер я буду всім казати:
Неправда, що вони так встигли мало.
Вдалося ж Батьківщину врятувати.
Так тяжко, сумно на душі,
І часом тануть всі надії,
Бо гинуть хлопці молоді,
Що мали в серці щирі мрії.
Бо віддають за нас життя,
У вічність з «Качею» спливають,
Немає звідти вороття…
Усіх їх з болем проводжають.