Нарешті…

Зоя Мищук

Читателей на странице:

Ну ось, нарешті, жаданий випав сніг.
Все покрила ковдра біла. І мій поріг…
Вже сірі ті дощі давно надопекли,
Що без перерви довго, довго так лили.
Від них чомусь мені було тривожно.
Неначе в груди сіра заповзла змія.
І каменем давила мені душу…
І дуже, дуже за тобою сумувала я.
Нарешті, випав білий сніг, нарешті…
І відлягло у мене від душі.
Картину темну змінила світла вже, нарешті…
Тепер зовсім другі писатиму вірші.