Читателей на странице:
Червоніє калина і радіє на сонці,
Як дівчина прибралась, загляда у віконце.
І здається прозора, соковита й солодка,
Чи жіноча краса то, чи то справді молодка?!
Лиш стоїть дуже скромно обліпиха у лузі.
Дивлячись на калину, трохи заздрить подрузі.
Не яскрава, не сочна, в ній нема того шарму,
І росте при дорозі і здається все дарма.
Тільки не розуміє, і напевно не знає,
Що комусь вона треба, і її хтось шукає.
Щось ми з тобою одними стежками, певно, гуляємо, люба: і жіночі принади, і чужі заздрощі,
і пахтіння… Ух! 🙂
То не стежки, то роздуми спільні. У тих рздумах завжди ми вільні. Дякую, Анжелко.
Дуже-дуже сподобався вірш,і Ваше декламуванняя його.Тема вірша — тема жіночого вагання,та інколи ми не розуміємо,що не тільки краса приносить щастя.Щиро дякую,Світлано,за прекрасну поєзію!
Дякую Танічка! Так, ця тема важлива для розуміння і вміння себе помічати. Ми всі різні, але всі потрібні.