Читателей на странице:
Ви подивіться як встає світанок!
І на очах як сонце молодіє.
Як умивається росою ранок,
І небо подає життю надію.
Опівдні сонце шле своє проміння,
І прикрашає кольори буденні.
А як природа радісна осіння,
Дарує радість, а життю натхненя.
Як вечір опускається на землю,
І сонечко за обрієм сідає.
Позолотить простори широченні,
На цій землі лише таке буває!
А нічка як та кішечка крадеться,
Щоб зоряним накрити покривалом.
А місяць серед ночі посміхнеться,
Щоб затишно, спокійно людям стало.
І знов по колу: ранок, день і нічка,
То є життя дароване від Бога.
Той ліс, і луг, і дивовижна річка,
І вся краса, яка живе навколо
Красиво. Ніжно. Тепло. Недарма тебе оточують кицьки.. Певно, від них наснага…:)
І кицьки також. )) То є природа, а вона чарує. Дякую.
Так нежно, трепетно, с красотой и вдохновением описана цикличность природы. Браво, Светлана!!!
Дуже вдячна за коментар, пані Наталя! З роками ми навчаємось помічати те, що раніше проходило повз нас. А краса природи, її циклічність вражають красою.