Читателей на странице:

«Людина ніби то не літає, а крила має» Ліна Костенко
Я маю крила, та й «літаю»
І з цим у серці я живу,
Бо в небі з ангелом, я знаю.
Про те, що бачу, я пишу
Буває так, що серце крає
І крила опустив би до землі,
Та щось мене вперед штовхає:
«Лети, соколику, лети»
І це потрібно, бо є крила,
Я би всю кулю обігнув,
Та щоб людина зрозуміла,
І кожен в небо зазирнув.
І начеб то я вже старію,
Але думки вперед летять
І розправляє вітер крила,
Мабуть цього вже не віднять.
І все ж людина має крила,
Тільки літають не усі.
На це потрібна воля й сила,
Що відриває від землі.
Дуже гарний вiрш! Дякую
Щиро дякую!
Замечательно!!!… Благодарю….
Творческих вдохновений Вам, Николай!
Большое спасибо!
Чудовий вірш, піднесена поезія. Дякую.
Щиро дякую!
Неймовірно гарна поезія!
Дякую за коментар!
Очень красиво, поэтично и жизненно! Творческого Вам вдохновения!