ДУША

Светлана Камишна-Терещенко

Читателей на странице:

Дарував Господь їй крила,
Душа в тіло полетіла.
Так зраділа, змолоділа,
Бо на землю так хотіла.

Мрія давня та здійснилась,
Бо душа та занудилась.
Тож у Бога відпросилась
І на радість народилась.

Вже дитина посміхнулась,
У життя нове вернулась,
Щоб вивчати Божий світ
І збирати мудрість літ.

Підрастала, все питала,
Слухала, а ще читала.
А коли доросла стала,
Справедливості шукала.

Та душа не розуміла,
Заважало всьому тіло.
Воно все чогось хотіло,
А душа чомусь боліла.

Тут були нерозуміння,
В тій душі Божі проміння,
Тіло ж розкоші раділо,
Душу слухать не хотіло.

Все тягло її з собою,
Не давало буть собою.
І тілесні всі утіхи
Для душі були огріхи.

Вона плакала, страждала,
Бога в поміч призивала,
Тільки тіло все раділо,
Насолод земних хотіло.

Коли ж тіло захворіло,
Всі бажання його змило.
Ліків йому не знайшлось,
До душі іти прийшлось.

Там шукати всі поради,
А душа була так рада!
Тільки пізно так, чому?!..
Зрозуміть прийшлось йому.

Коли шлях земний мине,
Тіло в прах Бог поверне.
Та душа злетить до Неба,
Нести відповідь їй треба.

То ж чому не зрозуміть:
Поки маєм час ми жить.
Треба нашу душу слухать,
Пробачать і не грішить.

Дарував Господь їй крила,
Вона нам життя відкрила,
Щоб навчались всі ми тут,
Бог нам дарував статут.