Читателей на странице:
Твоя… моя… на двох і ні для кого…
Загублена, заплутана дорога
Давно чортополохом поросла!
І сльози вже не віск! Вони – смола!
Випалює, видушує, вирує…
І ворон десь на гілці пащекує!
Куди йому те знати і збагнути?
Він волю має, а я – маю пута!
Напевно, їх придумала сама,
А розірвати сили вже нема…
Це вирок? Хрест? Туман? Ілюзія?
А, може, то гармонія моя?
ID Премиум-автора: PA7537327
[ratings]
Поеднання несумiсного… Чого б i нi? У кожного своя гармонiя, свое натxнення. Красно вийшло, впевнено, щиро.
Щиро дякую, Анжело!
???
Спасибо, Оксана! Заставляет задуматься…
Благодарю, Мария, за внимание к моему творчеству! ???
Очень красиво и выразительно. Образы впечатляют! Спасибо, что открываете этому миру свою душу!