До поезії

Оксана Павленко

Читателей на странице:


Оксана Павленко

Поезіє, омий мою ти душу,
І рани ті роз’ятрені омий!
Пробач, що я потурбувала – мушу!
З тобою – добре, боляче – з людьми.
 
Сховай мене, розраднице, скоріше,
Зроби мене прозорою, мов скло.
О, як я хочу спокою і тиші!
Візьми цю кригу, подаруй тепло.
 
Ні-ні, повір, людей я не зрікаюсь –
Допоможу їм тамувати біль,
Примножити їх радість намагаюсь,
Терплю, коли на рани трусять сіль.
 
І забувають, що і я – людина,
Та серце розривають на шматки!
Поезіє, до тебе знову лину!
Не лину… просто сунусь навпрошки…
 
Таке все сіре… і сама я сіра,
А барви? Розміняла… роздала…
Чого я хочу? Спокою та миру!
Дещицю щастя, пригорщу тепла.
 
Колись це буде, так, я знаю, буде!
І боротьбою той наближу час!
Та тільки поки, вибачайте, люди,
Моя душа зачинена для вас. 

©Оксана Павленко

ID Премиум-автора: PA7537327

[ratings]

© Оксана Павленко


0 0 votes
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest

17 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments
Ольга
Ольга
Гость
23.05.2019 11:01 пп

Мне очень нравятся Ваши стихи, Оксана! Спасибо!

Валентина
Валентина
Гость
23.05.2019 11:06 пп

Колись це буде, так, я знаю, буде!
І боротьбою той наближу час!
Та тільки поки, вибачайте, люди,
Моя душа зачинена для вас.

?????? Як сказано!

Федор
Федор
Гость
23.05.2019 11:08 пп

Спасибо, чудесно

Зоя Міщук
Зоя Міщук
Гость
24.05.2019 5:33 дп

Чудово!Дякую!

Ольга Калина
Гость
24.05.2019 6:08 дп

Сподобалось!

Marina-Maria
Гость
24.05.2019 2:33 пп

Marina-Maria

Marina-Maria
Гость
24.05.2019 2:35 пп

Cупер! Дуже і дуже красиво, поширю до своєї поетичної групи “Жива Душа”

Алексей Петруня
Премиум-автор
24.05.2019 3:48 пп

Колись це буде, так, я знаю, буде!
І боротьбою той наближу час!
Та тільки поки, вибачайте, люди,
Моя душа зачинена для вас.

Дуже гарно, але щость таке дуже сумне)

Светлана Камишна-Терещенко
Премиум-автор
24.05.2019 6:51 пп

Оксаночка, пройде печаль і смуток, загляне сонце в душу, заблищить,
Поезія-Сестра, як пишна рута, дарує радості щасливу мить.
Вона лікує і дає спокій, тож їй довір свої всі почуття,
Прийми життя, ті нелегкі уроки, пробач образи, аж до каяття.
Чудовий вірш! Мені дуже сподобався. Ресрект автору!