Leon Clerk

Море жовте — море у сонці,
море в жовтні в самому соці.
Скрізь розлите, вільне, багряне,
наче у квітах сильно пряних.

Тумани загадкові сіють диво,
росою світанково мерехтять.
Виходиш зіркою така красива,
найкраща поміж вибраних троянд.

Заяскріли роси на світанку,
не поглинула кохання ніч.
Квіти мають силу розквітати,
мрії бажані при них зобіч.

Розлиті пасмами осінні барви,
деінде жовкне на деревах лист.
У позолоті вкрите незабаром
усе буде: і сад, і парк, і ліс.

Осінніми запахло мріями,
пожухле листя шарудить.
У вирій ми летіти вміємо,
відчувши, що душа болить.

Життя у вирі почуттів і дійства,
минають роки і збігає час.
Сумління запитає: а чи дійсно
жив щиро, духа задарма не гас.