Leon Clerk

Від ласки дбайливої Мами
У серці зігріте тепло.
Вона дорожить як за нами,
Мов сонце, що вранці зійшло.

Надворі заплакала осінь
Брунатними краплями сліз,
Бо сонце вставало о шостій,
На хмарах як день був завис.

Буває сумно, буває тепло
і радісно так на душі.
Але найгірше є без тебе,
коли найдужче затужив.

Чи були ми разом
І ділили на двох
У житті всю любов,
Яку Бог дарував нам.

Зігрій в окрилених обіймах,
До серця міцно притули,
Щоб було затишно й спокійно,
Тоді закохані коли.

Ця осінь мене надихнула,
ще глибші дала почуття.
У листі і квітах пахучих
я ніжно її покохав.

Сльози падали доземно,
Мимохіть на землю чорну.
Прихили мене до себе,
Дай обійму і пригорну.

Теперішня ця осінь так казкова,
неначе юна мрія золота.
А ти яка прекрасна і чудова,
хоча ідуть у забуття літа.

Пречудова і прекрасна,
мов трояндова роса!
Невимовне щире щастя
в Ній душа моя знайшла.

Ширяючі білі крила
Сама розпростерла в небі,
Космічну даль підкорила,
Глибини підкореневі.

Обабіч вивісок і фресок
Знаходжу твій модерний вид.
На відстані не доторкнешся,
Де загорянням заіскрит.

Життя, як сон, в якому ти дитина. 

Як хочеш бачить кольорові сни! 

Ростеш, коли спроможний ще летіти, 

Мов журавлиний ключ вслід восени.