Жизнь моряков от рожденья сурова,
По месяцам и годам нет их дома.
В далёких водах предстоит им в жизни путь,
И им уже с дороги этой не свернуть.
Пленит прощальный бриз у моря
Пленит прощальный бриз у моря,
И соблазняет так закат!
Мы зачарованы с тобою,
Картиной, что туманит взгляд.
Пленит прощальный бриз у моря
Пленит прощальный бриз у моря,
И соблазняет так закат!
Мы зачарованы с тобою,
Картиной, что туманит взгляд.
Чаруй, милуй, цілуй…
Обожнюй, ніж, кохай…
Шануй, пильнуй, цінуй…
Ласкай і обіймай…
Шуміло море геть ревниве,
Сміялись сонця промінці.
Блакитні бавились розливи,
Лягали вмить на камінці.
Не поспішай у край заграви,
Дай ще тобою налюбуюсь.
Хоч білий танець вже заграли,
А ми кохаємось, як в юність.
Добігає вже осінь.
Залиши щастя сльози.
Тільки не будь сама,
Горда — та не сумна.
Играет лёгкий бриз беспечно,
Бросает брызги неустанно.
Морской простор пленяет вечно,
Свободой манит постоянно.
Лёгкий бриз у моря.
Чайки и бакланы,
Шумно с ветром спорят,
Долго, неустанно.
Хвилі, що несуться вгору-вниз,
Тішать під мотив веселих чайок.
Коло пірсу – ковзанка стрічає,
Полонить морський прощальний бриз.