‘Выпуск №2 (2022)

Гром гремит, дождем идет он летним,
Освежит, природу знойным летом.
Ливнем с неба, будет как спасение,
Летний дождь, как праздник освежения.

Він цілував мої холодні ноги
І слався ніжністю до моїх голих п’ят ,
Бо я, звернувши трішечки з дороги,
Потрапила у барвінковий сад.

Річка води несе в свою гавань,
Забирає печалі й жалі,
Сиві хвилі вітрами перезані
Із дитинства так любі мені.

Років веретено
побігло у даль,
а ті, що лишились, –
зі мною,

Сховай мене в своєму серці,
закрий його на сім замків.
Коли на сполох озернешся,
здивуєшся, де сон подів.

Нет ордена «Душевной красоте»,
Ей не дают ни титулов, ни звания
И в будничной, житейской суете,
Не тратим на нее свое внимание.

А я така, бо я Вкраїна –
красива, мов калини цвіт,
вінок, намисто, вишиванка –
це ворогам є мій отвіт.

Нарисуй мне, художник, закат, а не горе пожарищ.
Смех счастливый и радость улыбчивых лиц.
На картине твоей пусть не гибнет мой близкий товарищ.
Не пугают раскаты орудий непуганных птиц.

Человек, рождается для счастья,
Эта жизнь, так быстро убежит.
И года летят, как птицы в небе,
Улетают в даль, в бескрайность лет.