‘Выпуск №4 (2021)

Я йду в село.

Моє життя, як завірюха з снігу.
Я пригадала маму і село.
Із завірюхою у нас багато збігу.
На жаль багато стежок замело

Я відчуваю божу ласку.

Зігрів мене ти поцілунком.
Чи то на радість, може на біду.
В душі відбилось болем,та відлунком.
Тепер стежинами я іншими піду.

Кожен день життя – дорогоцінний:
Дім, родина, друзі, рідний край…
З Новим роком, славна Україно!
Бог тобі у ньому помагай!

Небо – магічно-гірляндове,
Час підвести, друзі, риску ту.
В блискітках, з дзвоном ігристого,
Рік проводжаємо радо ми,
Час із новими засадами
В санях розкішних – на підступах…

У перший день січнево-новорічний
Звертаємось до друзів та рідні.
І свідчать про любов вітання звичні,
Дозвольте це зробити і мені:

Сяють казково вогні,
Час Новий рік зустрічати!
Хочем сьогодні, друзів усіх
Щиро зі святом вітати!

Пробежал марафон свой ещё один год,
Отдыхать он на полку архивную ляжет,
Он немало поднёс нам различных погод,
За хорошее всё лишь спасибо мы скажем.

Уходи, уходи, уходящий,
Забирай все печали с собой,
Оставь только любовь и счастье,
Чтобы в Новом году с головой

Разложу по аккордам свою я любовь,
А потом соберу воедино
Очень красивый букет из признания слов
Для читателей наших любимых.

Я сижу у окна, смотрю на пасмурное зимне утро, а в моей душе светит солнышко и его тёплые лучики согревают меня изнутри. Я не могу понять, почему так происходит: за окном – серость, а в душе – светло. Да и сердце моё сияет в такт душе