'Выпуск №12 ⋆ СLM

Білі ворони

Люблю ворон я білих, вже за те,
Що є не схожими на сірих і буденних.
У їхніх душах креатив цвіте,
Вони весь час у пошуках щоденних.

Таке життя…
Прийміть достойно друже.
Ми всі старіємо нажаль…
Допоки молоді нам це байдуже.
З роками несемо свою печаль.

Все суета сует…
Сечас туман… вещает нам прогноз погоды.
Все разговоры просто бред,
Сплошной обман….
В политике лишь сумасброды.

Вот столько бы внимания душе!
Но только телу уделяем много.
По красоте готовое клише,
И вот уже прекрасные итоги.

Новий рік, Різдвяні свята,
Там чудес завжди багато.
Там і радість, там і сміх,
Все для тебе, все для всіх!

Я сама собі малюю сонце.
Я сама собі малюю зорі.
Я дивлюся у своє віконце,
Почуттів тих набираю море.

Біла троянда, чиста і світла.
Ніжності подих у тих пелюстках.
Зрощена сонцем, обласкана вітром.
Вічна красуня живе у світах.

Таинственно сверкают ели серебром,
Как в платья облаченные снежком…
Готовясь к ночи Новогодней,
Когда промчатся сани Воеводы…

Я хочу увезти тебя в дальние страны,
Я хочу показать тебе ту красоту,
Что залечит мгновенно сердечные раны
И подарит манящую в небо мечту…

А хочешь… хоть сегодня, на край света,
По бездорожью, сквозь ветра и вьюги,
Без правил, что так часто близоруки,
Пойду…к тебе? … И я не жду ответа…