Валентина Пошкурлат

На небі яскрава зіронька сяє –
Мати Марія Христоса рождає!
До столу в Святвечір сідає сім’я –
Святкує Різдво Україна моя.

У Вифлиємі породила Марія
Свого первородного Ісуса сина.
Печера, де вівці, – єдина надія,
Немає їм місця – голову схилила.

Зачепилась зима і спіткнулась,
Розгубила морози й сніги,
З неба сонцем на мить посміхнулась
І зібрала з землі всі дари.

Усміхався кармінно нам зоряний вечір,
Ми спивали красу – небеса розливали,
Ти накинув мені теплий пледик на плечі…
«А зірки! Вони музику магії ткали

Нехай
шумлять
вітри,
лютують
буревії

Прихилюся до тебе, чарівниченько осене,
до близької подрУги своєї давньої,
розплела ти мені, мов вербиченькам, коси,
сивини упустила на корінчики ранньої.