Валентина Пошкурлат

Хризантеми у променях світлих
Йдуть на осені злотий парад.
«Пори року» Чайковського линуть…
Як же любить вас листопад!

Букет «Осіння
досконалість»
назвала б я
жінку-осінь

По опалому листю іду навмання,
Сум на серці й метуть заметілі,
Заховалося сонце за хмари зрання,
Порожнеча і холод у тілі.

Листопад, листопад
я шепчу невпопад…
багряніють десь
щастя листочки

Шелест осіннього листя…
Лоно землі у розкоші…
Спогадом ти озовися,
Мріє моя хороша.

Плед зігріє тебе,
коли згустком
у серці болі,
зрозуміє тебе,

Витканий шлях візерунками долі,
І кожен із них має власний мотив,
Барвами щастя гуляє на волі,
Душевне тепло Бог у чашу налив.

Усі боялись
Квазімодо,
а він ховався
в стінах храму,

Ожурений журбою
журавлиний клин
летить у засвіти
від рідної землі

Прошу я, осене, щоб спішно ти не йшла,
щоб сонячні подарувала дні,
веселка хризантем щоб ще цвіла
і радість дарувала і тобі, й мені.