Не покличу

Марина Зозуля

Читателей на странице:


/глоса/

Не знаю, чи побачу Вас, чи ні,
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу щастя не моє…
Ліна Костенко.

Пливе безсніжно-сірий сум в човні,
У стомлених туманах гірко тане…
Прощайте, мій намріяний коханий,
Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.

Заплутана ця гра не має правил.
Б’є порожнеча значимістю фраз.
Мабуть, я все ж не зрозуміла Вас,
А може, власне, і не в тому справа…

Ховає січень спогади сумні.
І скільки днів,чи місяців, чи років
з туманами спішать вони навтьоки.
А, головне, що десь вдалечині

Лишиться те, що так забути прагнув.
Нестерпний біль затих… Він онімів,
але у хвилях призабутих снів
Є хтось такий, як невтоленна спрага.

Життя уроки мудрі всім дає,
Кружляє сніг, бере в свої обійми.
Ідіть по звичній стежці Ви спокійно –
Я не покличу щастя не моє…

© Марина Зозуля


0 0 votes
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest

0 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments