Бузкові вихідні

Марина Зозуля

Читателей на странице:


/глоса/
«Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
«І як ми будем, як тепер ми будем?!»
Такі вже рідні, і такі чужі.
Я Вами дуже тяжко відболіла…»
Ліна КОСТЕНКО

Весняний шарм бузкового етюду,
І пристрасть незабутніх вихідних.
Прощальний потиск рук…і жар від них…
Тепер пора прощатися нам. Будень.

А погляд говорив – забракло мови:
«Забути все? А як? Прошу, скажіть?!»
Роса застигла у очах бузкових –
На білих вікнах змерзли вітражі.

Немов пудове щось здавило груди,
Яскраву млість подарував бузок.
У відчаї дзвенів останній зойк:
«І як ми будем, як тепер ми будем?!»

… Букети Вам вже іншій дарувати:
Мій телефон для Вас – не в мережі.
Але вертають спогади затято
Такі вже рідні, і такі чужі.

Чи кличе аромат і Вас щосили
У вихідні бузкові навесні?
Цікаво: пам’ятаєте? Чи – ні?
Я Вами дуже тяжко відболіла…

© Марина Зозуля


0 0 votes
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest

0 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments