littercon
Читателей на странице:
В поэзии душевная сюита…
Заденет нежностью струны,
Своей изящностью флюиды,
Любовь с поэзией обручены…
Дорогие творческие друзья, ко Всемирному Дню поэзии, приглашаем принять участие в конкурсе творческом поэзии ” Любовь с поэзией обручены…” c 8 по 19 марта 2023 г.
Бриллиант поэзии души,
Сверканием озаряет свет,
Звучит мелодией в тиши,
Храня осмысленный ответ.
Огранкой чувств и глубины,
Росой весеннего рассвета,
Улыбкой творческой любви,
Играет трелью флейта …
Душевный до-диез минор,
Играя музыку гармонии,
Бросая восхищенный взор,
Рождается аккорд симфонии.
Палитрой душевных фраз,
Мазками истинных признаний,
В душе поэта светится алмаз,
Порывом радужных мечтаний.
В поэзии душевная сюита…
Заденет нежностью струны,
Своей изящностью флюиды,
Любовь с поэзией обручены…
Условия участия в конкурсе:
- Тема конкурса: Любовь с поэзией обручены
- Начальная строка конкурсного произведения: Любовь с поэзией обручены….
- Количество строк не менее 20, количество произведений не менее 2
- Разместите пожалуйста конкурсное произведение по двум пунктам:
- под этой статьёй
- в своем личном профиле
Победители конкурса будут отмечены праздничными дипломами.
Творите, любите и своим творчеством открывайте возможности Миру и добру, взаимопониманию и поддержке!
Пусть Вас никогда не оставляет вера и душевность творения, Ваш свет любящей поэтической души. Светите, любите, оставайтесь в свете мира и добра. Душевной поэтической весны, дорогие друзья!
С творческой cозвучностью и поддержкой,
© littercon
С Наступающим праздником поэзии!Всем творческой удачи в конкурсе, а стихотворение Каролин поистине поэтический бриллиант, очень мелодично и возвышенно, спасибо за Ваш тонкий и изящный талант.
Лена,спасибо ха созвучность!!!Благодарим за творческую поддержку!Любви и нежности,мира и добра Вам и вашей семье!!
Благодарю за очень красивые стихи,дорогая Каролин!Особенно
В поэзии душевная сюита…
Заденет нежностью струны,
Своей изящностью флюиды,
Любовь с поэзией обручены…! Всем участникам конкурса оптимизма и творческих удач! Процветания Littercon
Благодарю,Аркадий!! Пусть свет любви и благословений наполняет Ваше сердце!Спасибо Вам за творческую поддержку!!
Чудова ліірика. Поезія – це любов поета на все життя. Дякую за чудові проникливі рядки. Бажаю усім натхнення, мирного неба та весняного настрою
Дуже вдячна Вам,Марина за Вашу поетичну особливість,щиру активність та талановитість Вашої поетичної душі. Творчого натхнення,дякую,що Ви з нами!
У ВІЧНОМУ ПОЛЬОТІ
Малюю в кольорове чорно-біле,
Несе натхнення, рветься від землі.
Із Музою ми знову полетіли
В повітрянім яскравім кораблі.
Лечу! З азартом та адреналіном!
Проблем, турбот зреклася багажу.
За край вхопила з римами хмарину,
В емоціях, від захвату – дрижу…
З дитинства мріяла я мати крила,
Як птахи, що у височінь летять
… Нарешті, мрію я свою здійснила –
Поезія – це мій аеростат.
З душі, немов зірвали вічні ґрати –
Підкорюємо «п’ятий океан».
Словами дуже важко передати
Вулкан емоцій, хвилювання стан
. Канцона, альба й інші дивовижі…
Сонет кохання… мудрі рубаї…
Так тільки Муза фарбами розпише,
Барвисті мрії й почуття твої!
Терцини, копли, серенади сила,
Майстерний віланели пірует.
Малює в кольорове чорно-біле –
В польоті вічнім мандрівник-поет…
Пані Марино, дуже барвисто і гарно! Нехай мрії збуваються, Муза буде прихильна, Бог допомагає!
ЖУРАВЛІ
Вірш для поета – білий журавель,
Який весна несе з коханням першим.
Під осінь лірик, голову задерши,
Вбирає сум, що вирієм пливе.
З’єднався з віршем… крила – їх розмах:
Величний, гордий, у натхненні дужий.
І неважливо – сонце чи калюжі,
Діймає спека чи сніжить зима.
Крилата муза, мов журавка та,
Невидима… кружляє – не спинити.
Їх дві душі лягають в кожен витвір,
Співець до серця пару пригорта.
Ти не сполохай риму їм, дивись!
Бо іноді вона примхлива панна,
Розсердиться – й розтане у туманах,
Прямуючи від них в безмежну вись.
Хай зачіпає слово за живе
І з хвилюванням стукає у груди:
«Яка краса, ви подивіться, люди!» –
радіє світу білий журавель…
Надходить ніч, без метушні й суєт,
Стихає шум в буденній каламуті.
Нарешті, можна власний світ відчути!
Зринають в небо Муза і Поет…
Талановито, п. Марино!!!
сердечно дякую за підтримку! Щедрої музи!
Милая Каролин, бесподобные стихи! Каждая строка дышит любовью, счастьем и вдохновением! Талантливо и прекрасно!
Спасибо за новый увлекательный конкурс!
Всем желаю новых идей, творческого вдохновения, успехов и большого счастья!
Благодарю, дорогая Людмила за чистую и проникновенную созвучность!!С нетерпением ждем Вашего участия в конкурсе, Ваших поэтических нот талантливой души!!
Мила Каролін, що то за заручини поезії з коханням?
Обручены значит неразлучны!! Они обручены, как две половинки,
Создают симфонию вместе, как музыкальные нотки.
Их соединение – вечное пламя,
Разжигающий огонь любви в душе каждого из нас!!!
Вдохновения и удачи в конкурсе,Вам Leon!
Велике СПАСИБІ!
Кохання і поезія — то навіки!
Настільки добродушною стає
Натхненна мить віддатися коханню,
Що мимоволі серце вже твоє
Подібне риб’ячому мов ковтанню.
Спіймалось на гачок зненацька бож,
Спокушуване словом у принаді.
Мрійливі ласки, милощі, любов.
А паче всього ніження кохані.
Ужий словосполучення меткі,
Які спроможні почуття скорити.
Приборкати світ юний на меті,
Аби залишитися вдвох на світі.
У щасті, скруті, вбогим — не біда,
Стають лиш безпорадні наодинці.
Буває не підходить та ні та,
У вічі недолугим так і тиця.
До самого будь вірним ти кінця,
Якщо з тобою твоя муза разом.
Адже живуть поєднані серця,
Заручена поезія з коханням.
чудова поезія! Вдячна!
Руками вимісивши глину
І запустив гончарний круг,
У світ цікавинок поринув,
Де поряд найдорожчий друг.
Ногами біг прискорив швидше,
А пальцями снагу довів,
Прислухався либонь до тиші,
Щоб відтворити образ дів.
Навпомацки торкався глевко,
Погладжував мазку красу.
А дивина у формі глека
Пробуджувала, не до сну.
Живими хвилями мінилась,
Затійливого руху твір.
Вищала притулами мила,
Задовільнявся попит твій.
І випалив у печі дзбанок,
Орнамент кіл розфарбував.
Ще досі не хотілось спати,
Гарніший витвір твій ставав.
Горнулося горнятко файне,
Вислизувало із долонь.
Стирались звощені там фарби,
Їх ласо злизував вогонь.
Від спраги пив ковтками напій,
Обняв руками обома.
На грудях краплями заляпав,
І пальці цмокав крадькома.
Ще доки в ніч дрімало сонце,
Ми у коханні залипа.
Ходили почвалом босоніж,
П’яніла з меду голова.
Тьмянкі блищали в небі зорі,
На віддаль начебто руки.
Ловили промінці прозорі.
До досвітку цупкіш люби.
Пестливо, ніжно, без вагання,
Хай тарабанить в ринвах дощ.
Цінуй розчулене кохання,
Лиш у череп’я не торощ.
Завередуй ти як той йойлик,
Не дали спроби на язик.
Черпай натхнення з опівночі,
Прохай кохання прояснить.
Черпай натхнення з опівночі! Мило!
Спасибо всем членам редколлегии за неустанный труд и новую тему конкурса.
Благодарю Каролин за восхитительные строки о поэзии.
В предверия дня поэзии желаю всем неиссякаемого вдохновения и новых поэтических шедевров.
Всем авторам- творческих успехов!
Любовь с поэзией- обручены.
От первой мысли и до эпилога,
В них чувства и прозрачны и ясны,
Мечты и явь от слога и до слога
Умеют кружить они зимние вьюги,
Закаты,рассветы включать и гасить ..
Любовь и поэзия, словно подруги,
Их, как говорится, водой не разлить
Поэт без любви просто луг без росинки,
И мир без любви совершенно иной,
Любовь и поэзия- две половинки,
Они- две тропинки дороги одной.
Ход мыслей поэта загадочно тонок..
То полон восторгов ,то гибнет в крови,
Ведь стих для поэта,по сути , ребенок,
Который не может ни дня без любви
Так много бывает оттенков соблазна..
Мой друг, искушением строчек не рви,
Ведь речь у поэта так многообразна ,
Но очень невзрачна она без любви.
В реальность воплощенные мечты,
События, настроения, погода..
Стихи растут в поэте,как цветы..
Цветы , всё так же ,требуют ухода
Поэзия созвучием рифм высоких
В нас разноцветной радугой сияет,
И постигая тайну чувств глубоких,
В людских сердцах,как роза, расцветает
Любовь и поэзия обручены.
У них единый ориентир,
Что оживляет даже сны,
Спасая чувственностью мир.
Аккорд так вкрадчив,его свет,
Созвучье строк соединяет..
И оживает в нём рассвет,
Мир серый краски обретает.
Поэзию не обуздать,
Без чар любви ей не живётся,
И рифма может ускользать,
Едва заденешь – оборвётся..
Звезда нежданно угасает,
Но возвращается, как солнце,
Как звук,который сотрясает..
И в подсознании остаётся.
Шедевр руками не поймать,
К сюжету надо возвращаться,
И важно целый мир объять,
И строчками сердец касаться
Как чувства вылить на страницу,
Как радость выразить и боль,
Пустить поэзию, как птицу,
Чтоб увлекла мир за собой?
ЧИТАЧУ
Як хочеться словами передати
Вогненний світ душі, палкий порив!
Біжать роки… годинник циферблатом
Годину… рік… життя розпорошив.
Як хочеться, щоб слова ніжні ноти
Чиєсь розгублене життя, якийсь надрив
Зігріли, надали би сили доти,
Поки б всі сльози він не осушив…
Під ранок – у будинку – ні шелесне,
І тільки світло зблисне де-не-де.
Нарешті, обрій новим днем воскресне –
Хай сонце мирний день до нас веде.
Та час летить, в душі ж – холодні зими –
Війна… тому весні не надійти,
А ніч малює геть прогірклі рими –
І знов спішить в лише свої світи.
Та вірю: стане день яскравим точно,
Бо зникне швидко зимне та бліде,
Добро та мир на зміну темній ночі
На Україну зійде до людей.
У білім танці знову закружляють
Щасливі рими, привітавши мир:
То ангели Господню міць вселяють
І справжній дух … Лишаймося людьми!
Як хочеться, щоб віршів поривання
Допомогли б невтішному плачу,
Зцілили хворого аби… без лікування,
Щоб мирне сонце гріло досхочу.
Війну спинити б, вибухів здригання,
У віршах я не говорю – кричу:
До Бога всі надії й сподівання –
Молись за Україну, читачу!
І вірю: стане день яскравим точно,
Бо зникне швидко зимне та бліде,
Добро та мир на зміну темній ночі
На Україну зійде до людей.
Дорогая, Каролин, Ваша поэзия и есть тот бриллиант, который озаряет светом других. Спасибо за Ваше творчество. В канун праздника примите самые искренние поздравления и пусть вдохновение и Муза никогда Вас не покидают.
От всего сердца поздравляю с праздником всех поэтов. Желаю всем мира, любви, здоровья! Пусть ваши стихи всегда находят своих читателей, несут свет, добро, подталкивают к размышлениям о высоком и вечном.
ЛЮБОВЬ С ПОЭЗИЕЙ ОБРУЧЕНЫ
Любовь с поэзией обручены,
Если сердца «больны» стихами,
Когда от них слегка пьяны,
А Муза накрывает, как волнами.
И льются музыкой души,
Смеются, плачут, размышляют,
Порой их слышно и в тиши,
Слова, что души исцеляют.
Любовь с поэзией живут,
Если затронут чью-то душу,
К читателю свой путь найдут,
Растопят лёд, прогонят стужу,
Когда влюблённая душа
Стихи как мантру повторяет
Или спокойно, не спеша,
Другим поэзию читает.
Любовь к поэзии есть дар,
Который посланный нам свыше.
И для души словно нектар,
Что собирают с цвета вишен.
Любовь с поэзией обручены…
Господь связал их неразрывно,
Они высоких чувств полны,
И их любовь всегда взаимна.
ПОЕЗІЯ ПОВІНЧАНА З ЛЮБОВ‘Ю
Поезія повінчана з любов‘ю!
Вона мов музика звучить…
Її флюїди серце повнять,
Я чую з ними щастя мить.
Дає натхнення мені, крила,
Які підносять до небес.
І коли Муза враз накрила,
То світ навколо наче щез.
Є тільки Муза, я і слово,
Яке лягає у рядки.
З’являється вона раптово –
Її стрічаю залюбки.
Мені поезія – відрада
У будь які хвилини у житті,
І почуттів моїх армада
Не хоче бути в самоті.
Ці почуття на волю рвуться,
Потреба є, щоб хтось почув…
Від них і плачуть, і сміються,
Бо в них є радість, біль і сум.
Поезія повінчана з любов‘ю…