Читателей на странице:
/переспів французької лірики Жерара де Нерваля./
О Людино! Ти гадаєш, в Галактиці – вищий розум?
І тому ти наважився раптом світ Божий кроїти?!
Твоя сила – для людства усього смертельна загроза,
Косить смерть через гонор сьогодні… що робиш зі світом?
Все, що створене Вищим Єством ти умій поважати:
Кожну квітку, звірину – вони є душею природи;
Все прийшло в це життя для гармонії та благодати:
«Все – чутливе!», щоб кожен гармонію справжню знаходив.
Страхи смерті, мов тіні чатують весь час за тобою:
Як посмів ти підняти хаос між Господнього ладу?
Нечестиві думки замість спокою ладили зброю…
Де ж взялося в людині створіння брудне та мерзенне?
І закрите повіками око для чорної зради?
Чистий дух крізь каміння проб’є вкрай зіпсовані гени!
…Щоб скарати того, хто Господнім законам завадив…