Марина Зозуля

Читателей на странице:


Жовтіє листям день, що так беріг:
Не вдіяти тепер із ним нічого.
Так облітає, сохне давній спогад,
В прощальний вальс при світлі ліхтарів.

Жовтіє сум задавнених світлин,
Обличчя я розгледіти не в змозі.
Згубили, розтрусили по дорозі,
Ті миті, де щасливими були.

В старих гірляндах сяяв Новий рік…
Альбоми всіх родинних фотографій
Ще інколи – запилені у шафі,
А хтось і зовсім викинув: старі…

В мобільному – нагадування дат.
(Їх пам’ять досить часто не тримає.)
Не розумію осені сама я –
За що вона вчинила листопад.

У навісному темпі — завжди біг,
Той ритм спіймати зараз все складніше.
Останній шурхіт листя. Мертва тиша.
…Здається, зовсім скоро буде сніг.

/Фото з мережі інтернет Ірини Філіпової./

© Марина Зозуля

ID Премиум-автора: PA2001527



Марина Зозуля

ID Премиум-автора: PA2001527

5 1 vote
Поставьте оценку
Подписаться
Уведомление о
guest

1 Комментарий
Inline Feedbacks
View all comments
Валентина Пошкурлат
Премиум-автор
1 месяц назад

Глибоко прониклива життєва лірика. Дуже-дуже гарно!

1
0
Would love your thoughts, please comment.x